Молоді ми

Фото 1948 року

Дякуючи Дорі Салабан Горбачевській були ідентифіковані пластуни та пластунки на фотографіях з першого лещетарського табору, що відбувався в Баварії у січні 1948 року.


З права: 1. Терека Шарко Бень, 2. Дада Мосора Франке, 3. Катя Решетник Довбенко, 4. Марійка Українська, 5. Слава Дем’янчук Пацлавська, 6. Леся Храплива Щур

Карпатська Україна

Це було свідоме рішення – іти захищати Батьківщину

Пласт з самого початку зацікавив мене, оскільки там є справжня організація, однострій, навчання – щось дуже схоже до армії. Окрім того, Пласт закладає в голови молоді українську ідею. В юнацтві ми гралися у Велику Гру, різні легенди на таборах, теренові ігри, нічна стійка і таке інше – кожен пластун через це проходив, а сьогодні для мене ця Велика Гра продовжується тут – на сході України. А ще саме Пласт дав мені багато практичних навичок, які не раз пригодились мені під час служби. Наприклад, пристосовуватись до швидкозмінних навколишніх умов, мати нові знайомства, в перебуванні на полігоні, серед лісу (згадую вмілості “Самозарадність” та “Два пера”:) і т. д.

джерело



Waiting for

Наталя Коцкович: Пластова Присяга каже бути вірним Богові і Україні

Це власне й допомогло мені зрозуміти, чого я там, на війні. Я пластунка, а Пластова Присяга каже бути вірним Богові і Україні. Ці слова постійно зі мною. Вони виринають щоразу в моїй голові, коли я, як будь яка людина, готова дати собі слабинку. Коли важко, коли змерзла, коли злипаються очі, від броника ломить спину, коли голодно і треба на п’ятьох ділити одну «мівіну». Не готова померти за Україну, як це часто повторюють бійці. Знаю, що нікому не треба помирати за Україну. Ти просто за неї борися. І будь вірним.

kockovych